фундамент

ФУНДА́МЕНТ, у, ч.

1. Основа, звичайно підземна або підводна, з каменю, бетону і т. ін., на якій встановлюють будинки, конструкції, машини тощо.

Вода просочується з гір скрізь з грунту й стікає по камінцях по вулиці, і для того всі хати ставлять на кам’яному фундаменті (Н.-Лев., II, 1956, 401);

— Коли ми форсували Дніпро, я побачив нашу славну щоглу Дніпрянку. Вона була змонтована на воді. Красуня, знаєте, була. Легка, струнка, на високому фундаменті (Гончар, III, 1959, 281);

Обриси майбутніх ансамблів вимальовувалися дедалі чіткіше. Одні будинки вже було закінчено, другі пнулися своїми білими стінами вгору, для третіх ще тільки закладали фундаменти (Собко, Стадіон, 1954, 139);

Будинок у дядька чудовий — просторий, на цегляному фундаменті, з великими зеленими віконницями, вкритий червоною черепицею (Збан., Таємниця.., 1971, 369);

*Образно. Тож піднімайся, піднімайсь, оновлений! На вічнім ти [рідний край] фундаменті встановлений! (Тич., II, 1957, 166).

2. перен. Головне, істотне, що лежить в основі чого-небудь, на чому грунтується, будується щось; база, підвалина.

— Всі ми, робітники й інженери, засукавши рукави, самовіддано працюємо над побудовою фундаменту соціалізму (Шовк., Інженери, 1956, 338);

Дальше швидке збільшення виробництва металу і палива, що становлять фундамент сучасної промисловості, як і раніш, залишиться одним з найважливіших народногосподарських завдань (Програма КПРС, 1961, 60);

Разом з І. Франком В. Гнатюк заклав в українській фольклористиці міцний науковий фундамент вчення про народну творчість, багато положень якого успадковані радянською наукою і увійшли в її золотий фонд (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 34);

// Те, що може бути або є початком виникнення, організації чого-небудь.

Й везли туди [у колгосп «Червоний гігант»], з доручення нашої президії Спілки радянських письменників України, подарунок — бібліотеку, щоб закласти фундамент майбутньої великої колгоспної бібліотеки (Вишня, І, 1956, 342).