фундамент
(лат. — основа)
Нижня опорна частина споруди, яка в основному знаходиться в землі і передає навантаження будівлі на ґрунт, протидіючи бічному тиску і деформаціям. Її верхню поверхню називають уступом, нижню — підошвою, а відстань від уступу до підошви — висотою, тоді як відстань від відмітки поверхні землі до підошви — глибиною закладання. У практиці застосовують Ф. мілкого і глибокого закладання. Останні виконують на палях, глибоких опорах, кесонах і колодязях. До мілкого закладання відносяться:
~ стрічковий — утворений ділянками безперервного мурування у підвалинах капітальних стін по всій їхній довжині. Часто має прямокутний переріз або трохи розширяється донизу.
~ стовпчастий — викладений у вигляді масивних стовпів під опорами. Звичайно має місце у каркасних будівлях.
~ плитний — утворюється суцільною плитою з бетону або залізобетону при величезній вазі споруди або її частини (порівн. ростверк).
Значення в інших словниках
- фундамент — фунда́мент іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фундамент — (будови) підвалини, ПІДМУРОК, основа, основина; П. база, підвалина. Словник синонімів Караванського
- фундамент — I підвалина, підвалини, підмур, підмурівка, підмурівок, підмуровання, підмурок, підмур'я II див. основа Словник синонімів Вусика
- фундамент — [фундамеинт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
- фундамент — Основа, підвалини, підмур, підмурок, підмурівок, підмур'я, підстава, грунт Словник чужослів Павло Штепа
- фундамент — ФУНДА́МЕНТ, у, ч. 1. Основа, звичайно підземна або підводна, з каменю, бетону і т. ін., на якій установлюють будинки, конструкції, машини тощо; підвалини, підмурок. Словник української мови у 20 томах
- фундамент — -у, ч. 1》 Основа, звичайно підземна або підводна, з каменю, бетону і т. ін., на якій встановлюють будинки, конструкції, машини тощо. 2》 перен. Головне, істотне, що лежить в основі чого-небудь, на чому ґрунтується, будується щось; база, підвалина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фундамент — фунда́мент (від лат. fundamentum – основа) 1. Основа будинку, машини тощо. 2. Переносно – основа, підпора, підвалина. Словник іншомовних слів Мельничука
- фундамент — ОСНО́ВА (те головне, на чому тримається, на що спирається що-небудь — про суспільно-політичні, культурні, психологічні та ін. поняття), ПІДВА́ЛИНИ перев. мн., ЗАСА́ДИ мн., БА́ЗА, ҐРУНТ, БА́ЗИС, ПІДҐРУ́НТЯ, ПІДМУРІ́ВОК, ПІДМУ́РОК, ФУНДА́МЕНТ, УСТО́Ї мн. Словник синонімів української мови
- фундамент — Фунда́мент, -ту; -менти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фундамент — ФУНДА́МЕНТ, у, ч. 1. Основа, звичайно підземна або підводна, з каменю, бетону і т. ін., на якій встановлюють будинки, конструкції, машини тощо. Словник української мови в 11 томах