фундук
ФУНДУ́К, а́, ч. (Corylus тахіта).
1. Кущова або деревна рослина роду ліщини, що росте на півдні.
Як лісогосподарська порода, фундук має велике народногосподарське значення. Його плоди споживаються у свіжому та підсмаженому вигляді (Хлібороб Укр., 6, 1967, 34).
2. Їстівний плід такої рослини; горіх.
Важливими підсобними промислами в сільському господарстві окремих районів [Туреччини] є збирання горіхів (фундук, грецькі, мигдаль, фісташки) та шовківництво (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 234).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фундук — фунду́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фундук — ФУНДУ́К, а́, ч. 1. Кущова або деревна рослина роду ліщини, що росте на півдні. Як лісогосподарська порода, фундук має велике народногосподарське значення. Його плоди споживають у свіжому та підсмаженому вигляді (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- фундук — -а, ч. 1》 Кущова або деревна рослина роду ліщини, що росте на півдні; ломбардська ліщина. 2》 Їстівний плід такої рослини; горіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фундук — фунду́к (тур. findik) вид кущових або деревних рослин роду ліщина. Поширені на Балканському півострові і в Малій Азії. В СРСР культивують. Плоди споживають свіжими та підсмаженими. Інша назва – ліщина ломбардська. Словник іншомовних слів Мельничука