1. Словник української мови в 11 томах

фур

ФУР, ФУРР, ФУРРР, виг.

1. Звуконаслідування, що означає звук, який перев. супроводжує політ птахів.

Раптом — фуррр!.. Перепелиця пурхнула перед самою Харитею (Коцюб., І, 1955, 18).

2. Уживається як присудок за знач. фу́ркнути.

*Образно. Дні летіли. В роботі, в русі й не помітиш. А як роботі край, враз згортав крила день і стомлено ховав голову під крило. На ранок ізнову — фур! І як учора — сонячний, погожий. Летить (Головко, І, 1957, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фур — фур вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. фур — ФУР¹, ФУРР, ФУРРР, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук, який перев. супроводжує політ птахів. Раптом – фуррр!.. Перепелиця пурхнула перед самою Харитею (М. Коцюбинський). 2. Уживається як присудок за знач. фу́ркнути. * Образно. Дні летіли. Словник української мови у 20 томах
  3. фур — фурр, фуррр, виг. 1》 Звуконаслідування, що означає звук, який перев. супроводжує політ птахів. 2》 Уживається як присудок за знач. фуркнути. Великий тлумачний словник сучасної мови