футбол
ФУТБО́Л у, ч. Спортивна гра, у якій гравці кожної з двох команд, б’ючи м’яч ногами, головою або тулубом, намагаються провести його у ворота супротивника якомога більше разів.
Футбол проник у гущу народу, у всеньку її товщу, без його вже життя нема! (Вишня, День.., 1950, 128);
Хлопці грали у футбола. Воротарем був Василь… М’яч летів просто на ворота, Василь зробив карколомний стрибок і схопив його обома руками на льоту (Донч., IV, 1957, 184);
Можна просити заміну в футболі. Руки підняв, і дванадцятий номер Вийде у свіжій футболці на поле (Б. Ол., На лінії.., 1972 79).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- футбол — футбо́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- футбол — у. копаний м'яч. Словник синонімів Караванського
- футбол — [фудбол] -лу, м. (на) -л'і Орфоепічний словник української мови
- футбол — Копанка Словник чужослів Павло Штепа
- футбол — ФУТБО́Л, у, ч. Спортивна гра, у якій гравці кожної з двох команд, б'ючи м'яч ногами, головою або тулубом, намагаються провести його у ворота супротивника якомога більше разів. Словник української мови у 20 томах
- футбол — футбол: ◊ при футболі кі́вати → кивати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- футбол — -у, ч. Спортивна гра, у якій гравці кожної з двох команд, б'ючи м'яч ногами, головою або тулубом, намагаються провести його у ворота супротивника якомога більше разів; сокер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- футбол — футбо́л (англ. football, від foot – ступня й ball – м’яч) спортивна командна гра з м’ячем. Словник іншомовних слів Мельничука
- футбол — Командна спортивна гра; відбувається між 2 командами (по 11 спортсменів разом із воротарем у кожній) на футбольному полі; перемогу приносить перевага у кількості набраних очок (голів); основний час гри 2х45 хв. Універсальний словник-енциклопедія
- футбол — Футбо́л, -лу, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)