фіна
ФІ́НА¹, и, ж. Личинкова стадія розвитку стьожкового черв’яка.
ФІ́НА², и, ж., діал. Хрещениця.
— То моя фіна, ваша Анничка (Черемш., Тв., 1960, 99).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ФІНА — ФІНА абревіатура Міжнародна федерація водних видів спорту незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- фіна — Фіна́. Похресниця. Санда випровадила маму аж до воріт. Переходячи їх, Зоя ще сказала: — Коли хто буде питати за мною, кажіть, я пішла до фіни, не всі потребують знати, куди мені дорога... (Коб., Вовчиха, 147) // рум. Українська літературна мова на Буковині
- фіна — ФІ́НА¹, и, ж. Личинкова стадія розвитку стьожкового черв'яка. ФІ́НА², и, ж., діал. Хрещениця. – То моя фіна, ваша Анничка (Марко Черемшина). Словник української мови у 20 томах
- фіна — I -и, ж. Личинкова стадія розвитку стьожкового черв'яка. II -и, ж., діал. Хрещениця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фіна — фі́на див. фінка Словник іншомовних слів Мельничука