фіна

Фіна́. Похресниця. Санда випровадила маму аж до воріт. Переходячи їх, Зоя ще сказала: — Коли хто буде питати за мною, кажіть, я пішла до фіни, не всі потребують знати, куди мені дорога... (Коб., Вовчиха, 147)

// рум. fin, fina — похресник, похресниця (хрещениця); бук. діал. фін, фіна — 1) похресник, похресниця, 2) для вінчальних батьків — подружжя (чоловік і жінка), при шлюбі яких вони були в церкві; порівн. фін, фіна, рум. -хресник, хрещениця у карпатських верховинців (СЧС, 529).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ФІНА — ФІНА абревіатура Міжнародна федерація водних видів спорту незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. фіна — ФІ́НА¹, и, ж. Личинкова стадія розвитку стьожкового черв'яка. ФІ́НА², и, ж., діал. Хрещениця. – То моя фіна, ваша Анничка (Марко Черемшина). Словник української мови у 20 томах
  3. фіна — I -и, ж. Личинкова стадія розвитку стьожкового черв'яка. II -и, ж., діал. Хрещениця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фіна — фі́на див. фінка Словник іншомовних слів Мельничука
  5. фіна — ФІ́НА¹, и, ж. Личинкова стадія розвитку стьожкового черв’яка. ФІ́НА², и, ж., діал. Хрещениця. — То моя фіна, ваша Анничка (Черемш., Тв., 1960, 99). Словник української мови в 11 томах