фінта

Фі́нта. Виверт, викрут, викрутас. [Др. Касіян Богатирець] знає ся з румуньскою консисториєю, якій висьвідчив не одну прислугу, тому й поїхав до Петербурга, не беручи урльопу. Вправді архиєпископови говорив про подорож до Відня чи до Берліна, але відложив тую і поїхав до Петербурга. Що він задумував тою фінтою, годі добре зрозуміти (Б., 1909, 31, 2)

// пол. finta — виверт, викрут, викрутас, хитрощі.