фінік
ФІ́НІК, а, ч.
1. Дерево родини пальмових із солодкими поживними плодами.
Ось він [виноградар] піднявся, і червоний берет квіткою загорівся на синяві моря. З-поміж покручених лоз, капусти й фініків сяють до мене очі (Коцюб., II, 1955, 409);
Фінік канарський — одна з популярних декоративних пальм чорноморського узбережжя Кавказу (Веч. Київ, І.VІІ 1971, 4).
2. Плід цього дерева з червоно-брунатною шкірочкою та соковитим нудно-солодким м’якушем.
Одірваний фінік не вернеться знову На гілку свою (Крим., Вибр., 1965, 70);
Тут і горіхи, і фіга, і фініки сушені в зморшках, Сливи солодкі, пахучі, у кошику яблука стиглі (Зеров, Вибр., 1966, 327).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фінік — фі́нік іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фінік — [ф’ін'ік] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- фінік — Дактиль, тамаринд Словник чужослів Павло Штепа
- фінік — ФІ́НІК, а, ч. 1. Дерево родини пальмових із солодкими поживними плодами. Ось він [виноградар] піднявся, і червоний берет квіткою загорівся на синяві моря. З-поміж покручених лоз, капусти й фініків сяють до мене очі (М. Словник української мови у 20 томах
- фінік — -а, ч. 1》 Дерево родини пальмових із солодкими поживними плодами. 2》 Плід цього дерева з червоно-брунатною шкірочкою та соковитим нудотно-солодким м'якушем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фінік — фі́нік [від грєц. φοίνιξ (φοίνικος)] їстівний плід фінікової пальми. Словник іншомовних слів Мельничука
- фінік — ФІ́НІК, ДА́КТИЛЬ діал. Тут і горіхи, і фіґа, і фініки сушені (М. Зеров); Чи ж я кинути в силі Свої цвіти пахучі та свій Плод — солодкі дактилі! (І. Франко). Словник синонімів української мови
- фінік — Фі́нік, -ка; -ніки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)