1. Словник української мови в 11 томах

фініш

ФІ́НІШ, у, ч.

1. Заключна, вирішальна частина спортивних змагань на швидкість і витривалість.

На самому фініші динамівці вдалось випередити Ніну на 0,3 бала (В ім’я Вітч., 1954, 26).

2. Кінцевий пункт дистанції в спортивних змаганнях.

Ярина досягла фінішу і стишеним кроком пробігла ще кілька метрів (Десняк, Десну.., 1949, 284);

Лунає удар мідного дзвона, зразу ж другий і третій. Три човни пройшли лінію фінішу (Собко, Матв. затока, 1962, 30);

*Образно. — Скільки тут сьогодні народу проходить!.. Наче війна оце ще тільки починається! — Ти знаєш, мене теж це вразило. Подумати: стільки було жертв, стільки втрат, а наближаємось до фінішу сильнішими, ніж стартували (Гончар, III, 1959, 419).

3. Певна відстань перед кінцевим пунктом спортивного змагання (у перегонах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фініш — фі́ніш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фініш — див. КІНЕЦЬ; д-о ФІНІШУВАТИ, приходити до фінішу. Словник синонімів Караванського
  3. фініш — див. кінець Словник синонімів Вусика
  4. фініш — [ф’ін'іш] -шу, ор. -шеим, м. (ў) -ш'і, р. мн. -ш'іў Орфоепічний словник української мови
  5. фініш — Кінець, край, див. фінал Словник чужослів Павло Штепа
  6. фініш — ФІ́НІШ, у, ч. 1. Заключна, вирішальна частина спортивних змагань на швидкість і витривалість. На самому фініші динамівці вдалось випередити Ніну на 0,3 бала (з наук.-попул. літ.). 2. Кінцевий пункт дистанції в спортивних змаганнях. Словник української мови у 20 томах
  7. фініш — присудк. сл. Кінець. Прання шкарпеток, чого я в житті ніколи не робив, — це повний фініш (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  8. фініш — -у, ч. 1》 Заключна, вирішальна частина спортивних змагань на швидкість і витривалість. 2》 Кінцевий пункт дистанції в спортивних змаганнях. 3》 Певна відстань перед кінцевим пунктом спортивного змагання (у перегонах). 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. фініш — фі́ніш (англ. finish, від лат. finis – межа, рубіж) 1. Заключна частина спортивних змагань на швидкість та витривалість. 2. Кінцевий пункт дистанції в змаганнях. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. фініш — КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г книжн. Словник синонімів української мови
  11. фініш — Фі́ніш, -шу (англ.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)