1. Словник української мови в 11 томах

фіорд

ФІО́РД, у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами.

У сушу [Скандінавського півострова] далеко заходять глибокі, довгі і звивисті затоки з високими стрімкими берегами, так звані фіорди (Фіз. геогр., 6, 1957, 11);

Наближаючись до фіорду Марті, «Лахтак» потрапив у семибальну кригу (Трубл., Лахтак, 1953, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фіорд — фіо́рд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фіорд — [ф'іорд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  3. фіорд — Затока Словник чужослів Павло Штепа
  4. фіорд — ФІО́РД, у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами. У сушу [Скандинавського півострова] далеко заходять глибокі, довгі і звивисті затоки з високими стрімкими берегами, так звані фіорди (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. фіорд — фйорд, -у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фіорд — фіо́рд (норв. fjord) довга й вузька морська затока переважно з високими стрімкими берегами. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фіорд — Вузька, звивиста морська затока, що сягає далеко у глибину гористого узбережжя; виникає в результаті затоплення морем давніх льодовикових долин; ф. виступають, зокрема, у Норвегії та Шотландії. Універсальний словник-енциклопедія
  8. фіорд — ЗАТО́КА (частина водного простору, що вдається в сушу); БУ́ХТА (невелика глибока морська затока); ЛАГУ́НА (неглибока морська затока); ГУБА́ (перев. Словник синонімів української мови