фісташка
ФІСТА́ШКА, и , ж.
1. Південна деревна або кущова рослина родини сумахових із перистим листям та плодами, схожими на горіхи.
На височині під фісташками залюбки обирають лігвища архари. На вітах птахи будують гнізда (Знання.., 3, 1966, 29);
В Криму і на Кавказі можна побачити цікаву рослину — дику фісташку, відому ще під назвою терпентинного, або скипидарного, дерева (Наука.., 5, 1958, 40).
2. Їстівний плід цього дерева — невеликий горіх, ядро якого має зеленкувате забарвлення.
Училися ми у земській начальній школі. На перервах гралися, борюкалися і бігли у крамницю — фісташок на копійку взяти (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 67);
У продаж надходять фісташки дикорослих і культурних сортів, які в невеликій кількості вирощують у Криму (Укр. страви, 1957, 319).
Значення в інших словниках
- фісташка — фіста́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фісташка — [ф'істашка] -шки, д. і м. -ас'ц'і, р. мн. -шок Орфоепічний словник української мови
- фісташка — ФІСТА́ШКА, и, ж. 1. Південна деревна або кущова рослина родини сумахових із перистим листям та плодами, схожими на горіхи. На височині під фісташками залюбки обирають лігвища архари. На вітах птахи будують гнізда (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- фісташка — -и, ж. 1》 Південна деревна або кущова рослина родини сумахових із перистим листям та плодами, схожими на горіхи. 2》 Їстівний плід цього дерева – невеликий горіх, ядро якого має зеленкувате забарвлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фісташка — Дерево родини сумахових, поширене в Ірані, Туреччині, Сирії, на пд. Європи; ф. справжня має плід-кістянку, насіння (т.зв. фісташкові горішки) їстівне, використовується в кондитерській промисловості; з ф. також добувають цінну смолу для виробництва лаків і фарб. Універсальний словник-енциклопедія