ха

ХА, виг. Уживається для вираження незгоди з чим-небудь, неприйнятності чогось (іноді з відтінком іронії).

Вийшла на поріг Маланка та й сховалась назад… Хай дівка постоїть з хазяйським сином… Гляди, щоб не засватав. Ха! Аякже!.. (Коцюб., II, 1955, 10);

Коли вчителька підходила до Романа ближче й манила рукою до себе — він зразу зіскакував з вікна, одбігав геть-геть і, усміхаючись, казав: — Ха! Які ловкі!.. (Вас., І, 1959, 60);

[Марк (з сарказмом): ] Ха! Чи не добрий народ на небі: діва Марія лупить податок за чудеса, а бог-патер, немов лихвар, сидить на золоті в той час, як люди гинуть з голоду! (Мам., Тв., 1962, 104).