1. Словник української мови в 11 томах

хабар

ХАБА́Р, а́, ч. Гроші або речі, що даються службовій особі як підкуп, плата за які-небудь злочинні, незаконні дії в інтересах того, хто їх дає.

Давидів кривдник напував сільських суддів горілкою, давав, де треба, хабарів, і тії судді скрутили всю справу (Гр., II, 1963, 450);

Не одного він спровадив під арешт тільки для того, щоб потім, домігшись звільнення, одержати від родичів величезний хабар у вигляді коштовних речей (Хижняк, Тамара, 1959, 152);

У натовпі панувало збудження.. Хтось закинув Безхатькові, що він, бувши старостою, брав хабарі (Юхвід, Оля, 1959, 300);

// Побори, що їх збирали з підлеглих або залежних людей представники влади.

Їздив [Юруш] на дорогих баских конях та брав хабарі з усіх двірських (Н.-Лев., III, 1956, 299);

Дяки.. були люди незнатного походження, які жили на царському утриманні та з хабарів (Іст. СРСР, І, 1956, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хабар — (давання чогось комусь у виді підкупу) розм. калим, могорич, підношення, ірон. мзда. ХАБАРНИК, хапун, хапуга, дерун, здирник. Словник синонімів Полюги
  2. хабар — хаба́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. хабар — Хаптура, хавтура, хавтур, підкуп, підплата, жм. могорич, кн. мзда, з. базаринка; хабара. Словник синонімів Караванського
  4. хабар — Базаринка, басаринка, вимагання, відкуп, відкупне, здирство, здирщина, побір, хабара (діал.), хавтур, хавтура, хаптура Словник синонімів Вусика
  5. хабар — [хабар] -ара, ор. -аром, м. (на) -ар'і, р. мн. -ар'іў, д. -арам Орфоепічний словник української мови
  6. хабар — рос. взятка гроші або матеріальні цінності, що передаються посадовій особі як підкуп чи оплата дій, що карається законом. Eкономічна енциклопедія
  7. хабар — ХАБА́Р, а́, ч. Гроші або речі, що їх даються службовій особі як підкуп; плата за які-небудь злочинні, незаконні дії в інтересах того, хто їх дає. Словник української мови у 20 томах
  8. хабар — хаба́р хабар||валувка (валуфка), куку в руку, лапівка (лапувка), обершапка (оберхапка), рабух (ребух) ◊ гру́бий хаба́р великий хабар (ст)||грубший хабар ◊ гру́бший хаба́р = гру́бий хаба́р (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. хабар — Аби лише умів добре хабарі брати та кінці у воду пускати. Іронічно про хабарника, щоб вмів добре приховувати свої злочинні дії. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. хабар — -а, ч. Гроші або речі, що даються службовій особі як підкуп, плата за які-небудь злочинні, незаконні дії в інтересах того, хто їх дає. || Побори, що їх збирали з підлеглих або залежних людей представники влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. хабар — ХАБА́Р (плата службовій особі за якусь незаконну послугу як підкуп), МЗДА ірон., КАЛИ́М розм., ПІДНО́С заст., ПІДНО́ШЕННЯ заст., БАЗАРИ́НКА (БАСАРИ́НКА) заст., БАКШИ́Ш розм. заст., ХАВТУ́Р заст., ХАВТУ́РА заст., ХАПТУ́РА діал. Словник синонімів української мови
  12. хабар — Хаба́р, -ра́, -ро́ві; -барі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)