хабарик
ХАБА́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хаба́р.
Ховрах допитує куму. А та йому: —..На мене хтось-то набрехав (Бодай би той добра, не знав!), Що я хабарики лупила… (Гл., Вибр., 1957, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хабарик — хаба́рик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хабарик — ХАБА́РИК, а, ч. Зменш. до хаба́р. Ховрах допитує куму. А та йому: -.. На мене хтось-то набрехав (Бодай би той добра, не знав!), Що я хабарики лупила... (Л. Глібов). Словник української мови у 20 томах
- хабарик — (-а) ч.; крим. Недопалок. БСРЖ, 637; СЖЗ, 107; ЯБМ, 2, 480. Словник жарґонної лексики української мови
- хабарик — -а, ч. Зменш.-пестл. до хабар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хабарик — Хабарик, -ка м. ум. отъ хабарь. Словник української мови Грінченка