хабарик

ХАБА́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хаба́р.

Ховрах допитує куму. А та йому: —..На мене хтось-то набрехав (Бодай би той добра, не знав!), Що я хабарики лупила… (Гл., Вибр., 1957, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хабарик — хаба́рик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хабарик — ХАБА́РИК, а, ч. Зменш. до хаба́р. Ховрах допитує куму. А та йому: -.. На мене хтось-то набрехав (Бодай би той добра, не знав!), Що я хабарики лупила... (Л. Глібов). Словник української мови у 20 томах
  3. хабарик — (-а) ч.; крим. Недопалок. БСРЖ, 637; СЖЗ, 107; ЯБМ, 2, 480. Словник жарґонної лексики української мови
  4. хабарик — -а, ч. Зменш.-пестл. до хабар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хабарик — Хабарик, -ка м. ум. отъ хабарь. Словник української мови Грінченка