1. Словник української мови в 11 томах

хабарник

ХА́БАРНИК, а, ч. Той, хто бере хабарі.

— Я його [писаря] під суд оддам! Це ж.. хабарник, це ж злодій, яких і на світі мало! — кричав о. Артемій, махаючи руками (Н.-Лев., IV, 1956, 144);

— Від унтерів залежить багато що в солдатському житті. А ви їх правильно хабарниками та п’явками нарекли,— додав він і підморгнув Шевченкові (Тулуб, В степу.., 1964, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хабарник — хаба́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хабарник — Хапко, халтурник, хапун, хапуга, здирник, дерій, дерун, здирця, хапайло. Словник синонімів Караванського
  3. хабарник — Вимагач, відкупник, дерій, здирник, здирця, кручкодер, крючкодер, лафабар, лафарник, лихвар, могоричник, накупень, підкупець, підкупник, тринкальник (діал. Словник синонімів Вусика
  4. хабарник — ХАБА́РНИК, а, ч. Той, хто бере хабарі. – Я його [писаря] під суд оддам! Це ж .. хабарник, це ж злодій, яких і на світі мало! – кричав о. Артемій, махаючи руками (І. Нечуй-Левицький); – Від унтерів залежить багато що в солдатському житті. Словник української мови у 20 томах
  5. хабарник — -а, ч. Той, хто бере хабарі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хабарник — ХАБА́РНИК (особа, що бере хабарі), ХАПУ́ГА розм., ХАПУ́Н розм., ХАПКО́ розм., ЗДИ́РНИК заст., ЗДИ́РЦЯ заст., ХАПТУ́РНИК діал.; КРОПИ́В'ЯНЕ СІ́М'Я зневажл. заст. (про чиновників, канцеляристів, які брали хабарі). Словник синонімів української мови
  7. хабарник — Хаба́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. хабарник — Хабарник, -ка м. Взяточникъ. Такого хабарника, як ниш писарь, більше нігде не знайдеш. Харьк. Словник української мови Грінченка