1. Словник української мови в 11 томах

хабарництво

ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою.

Він [В. І. Ленін] вживав найрішучіших заходів в усіх випадках, що стосувалися розтрати державних коштів, крадіжок державного майна і хабарництва (Біогр. Леніна, 1955, 254);

У фонді [О. І. Маркевича] зберігається чимало пісень, які викривають зажерливість і хабарництво попів, чиновників і поліцаїв (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 72).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хабарництво — хаба́рництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хабарництво — рос. взяточничество приймання службовою особою, а також давання їй хабара з метою одержання певних вигод протизаконним порядком. Бюрократичні системи особливо податливі на хабарі. Eкономічна енциклопедія
  3. хабарництво — ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою; поведінка вчинки хабарника. Так звані бізнесмени, котрі влаштувалися завдяки хабарництву чи номенклатурній кон'юктурі, не є того типу люди... Словник української мови у 20 томах
  4. хабарництво — -а, с. Одержання хабарів службовою особою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хабарництво — Хаба́рництво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)