хабарництво
ХАБА́РНИЦТВО, а, с.
Одержання хабарів службовою особою; поведінка вчинки хабарника.
Так звані бізнесмени, котрі влаштувалися завдяки хабарництву чи номенклатурній кон'юктурі, не є того типу люди, котрі у своїй підприємницькій чи бізнесовій діяльності будуть перейматися долею працівника, пильнувати за екологією чи плактити державі належні податки (з газ.);
У фонді [О. І. Маркевича] зберігається чимало пісень, які викривають зажерливість і хабарництво попів, чиновників і поліцаїв (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хабарництво — хаба́рництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- хабарництво — рос. взяточничество приймання службовою особою, а також давання їй хабара з метою одержання певних вигод протизаконним порядком. Бюрократичні системи особливо податливі на хабарі. Eкономічна енциклопедія
- хабарництво — -а, с. Одержання хабарів службовою особою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хабарництво — Хаба́рництво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хабарництво — ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою. Він [В. І. Ленін] вживав найрішучіших заходів в усіх випадках, що стосувалися розтрати державних коштів, крадіжок державного майна і хабарництва (Біогр. Леніна, 1955, 254); У фонді [О. І. Словник української мови в 11 томах