1. Eкономічна енциклопедія

хабарництво

рос. взяточничество

приймання службовою особою, а також давання їй хабара з метою одержання певних вигод протизаконним порядком. Бюрократичні системи особливо податливі на хабарі. Кримінальний кодекс України визнає приймання чи давання хабара посадовим злочином, що карається позбавленням волі. Більша кара застосовується за вимагання хабара.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хабарництво — хаба́рництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хабарництво — ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою; поведінка вчинки хабарника. Так звані бізнесмени, котрі влаштувалися завдяки хабарництву чи номенклатурній кон'юктурі, не є того типу люди... Словник української мови у 20 томах
  3. хабарництво — -а, с. Одержання хабарів службовою особою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хабарництво — Хаба́рництво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хабарництво — ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою. Він [В. І. Ленін] вживав найрішучіших заходів в усіх випадках, що стосувалися розтрати державних коштів, крадіжок державного майна і хабарництва (Біогр. Леніна, 1955, 254); У фонді [О. І. Словник української мови в 11 томах