1. Орфографічний словник української мови

хабарництво

хаба́рництво

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хабарництво — рос. взяточничество приймання службовою особою, а також давання їй хабара з метою одержання певних вигод протизаконним порядком. Бюрократичні системи особливо податливі на хабарі. Eкономічна енциклопедія
  2. хабарництво — ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою; поведінка вчинки хабарника. Так звані бізнесмени, котрі влаштувалися завдяки хабарництву чи номенклатурній кон'юктурі, не є того типу люди... Словник української мови у 20 томах
  3. хабарництво — -а, с. Одержання хабарів службовою особою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хабарництво — Хаба́рництво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хабарництво — ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою. Він [В. І. Ленін] вживав найрішучіших заходів в усіх випадках, що стосувалися розтрати державних коштів, крадіжок державного майна і хабарництва (Біогр. Леніна, 1955, 254); У фонді [О. І. Словник української мови в 11 томах