1. Словник української мови в 11 томах

хазяйчин

ХАЗЯ́ЙЧИН, а, е. Прикм. до хазя́йка; належний хазяйці.

В кімнату вскочила хазяйчина куховарка, сільська молодиця, й подала лист (Н.-Лев., IV, 1956, 329);

Маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь хазяйчин надібок і почала поратися як справжня хазяйка (Гр., І, 1963, 279);

На хвилину хазяйчині гостро-серйозні очі поблякли, а потім блиснули росинками сліз (Досв., Вибр., 1959, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хазяйчин — хазя́йчин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хазяйчин — ХАЗЯ́ЙЧИН, а, е. Прикм. до хазя́йка; належний хазяйці. В кімнату вскочила хазяйчина куховарка, сільська молодиця, й подала лист (І. Словник української мови у 20 томах
  3. хазяйчин — -а, -е. Прикм. до хазяйка. || Належний хазяйці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хазяйчин — Хазя́йчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хазяйчин — Хазяйчин, -на, -не Принадлежащій хазяйкѣ. Лема своєї (корови), дак на хазяйчиній учись. Г. Барв. 4 35. Словник української мови Грінченка