халтурник

ХАЛТУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк.

Працівник, що робить речі за принципом «стук-грюк, аби з рук»,— це халтурник, людина без почуття власної гордості, любові до своєї професії (Ком. Укр., 8, 1966, 6);

Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії якийсь халтурник з обласного центру, з упертістю маніяка просуває своє ерзац-мистецтво в маси… (Гончар, Тронка, 1963, 126);

— Я думаю, що не хвилюються лише байдужі люди і, знаєте, халтурники та нездари (Донч., V, 1957, 402).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халтурник — халту́рник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. халтурник — Капарник, партач, дит. майстер-ламайстер; (літун-робітник) шабашник. Словник синонімів Караванського
  3. халтурник — ХАЛТУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк. Працівник, що робить речі за принципом “стук-грюк, аби з рук”, – це халтурник, людина без почуття власної гордості, любові до своєї професії (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. халтурник — -а, ч., розм. Той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. халтурник — БРАКОРО́Б (несумлінний працівник, який допускає в роботі брак); ХАЛТУ́РНИК розм. (той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк); ПАРТА́Ч зневажл. (той, хто робить, виконує що-небудь невміло або неохайно, недбало). — Гаразд, я згоден, .. Словник синонімів української мови