1. Словник української мови в 11 томах

ханти

ХА́НТИ, ів, мн. (одн. хант, а, ч.). Народність угро-фінської мовної групи, що живе у нижній течії Обі в Ханти-Мансійському і Ямало-Ненецькому автономних округах та в Томській області РРФСР.

Досягнуто [значних успіхів] і в галузі вивчення фольклору народів Півночі. За останні роки надруковано казки і пісні мансі, ханти, ненців (Нар. тв. та етн., 6, 1973, 99).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ханти — ха́нти іменник чоловічого або жіночого роду, істота представник або представниця народності Орфографічний словник української мови
  2. ханти — ХА́НТИ, невідм., мн. (одн. хант, а, ч.). Народність угро-фінської мовної групи, що живе у нижній течії Обі в Ханти-Мансійському і Ямало-Ненецькому автономних округах та в Томській області Російської федерації. Словник української мови у 20 томах
  3. ханти — -ів, мн. (одн. хант, -а, ч.). Народність угро-фінської мовної групи, що живе у нижній течії Обі (в Ханти-Мансійському і Ямало-Ненецькому автономних округах) та в Томській області Російської Федерації. Великий тлумачний словник сучасної мови