1. Словник української мови в 11 томах

характерець

ХАРА́КТЕРЕЦЬ, рця, ч.

1. Пестл. до хара́ктер 1, 3.

2. ірон. Важкий, перев. упертий або вередливий характер.

Дмитро мовчки пішов з кімнати.— Характерець,— похитала головою Олімпіада Никанорівна. — Й слова не смій сказати… (Збан., Переджнив’я, 1955, 8);

Секретар.. встав. Підійшов до неї.— Маєш характерець. Партизанка? — Ольга заперечливо хитала головою: ні (Дор., Не повтори.., 1968, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. характерець — хара́ктерець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. характерець — див. характерний Словник синонімів Вусика
  3. характерець — ХАРА́КТЕРЕЦЬ, рця, ч. 1. Пестл. до хара́ктер 1, 3. 2. ірон. Важкий, перев. упертий або вередливий характер. Дмитро мовчки пішов з кімнати. – Характерець, – похитала головою Олімпіада Никанорівна. – Й слова не смій сказати... (Ю. Збанацький); Секретар .. Словник української мови у 20 томах
  4. характерець — -рця, ч. 1》 Пестл. до характер 1), 3). 2》 ірон. Важкий, перев. упертий або вередливий характер. Великий тлумачний словник сучасної мови