1. Словник української мови у 20 томах

характерець

ХАРА́КТЕРЕЦЬ, рця, ч.

1. Пестл. до хара́ктер 1, 3.

2. ірон. Важкий, перев. упертий або вередливий характер.

Дмитро мовчки пішов з кімнати. – Характерець, – похитала головою Олімпіада Никанорівна. – Й слова не смій сказати... (Ю. Збанацький);

Секретар .. встав. Підійшов до неї. – Маєш характерець. Партизанка? – Ольга заперечливо хитала головою: ні (П. Дорошко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. характерець — хара́ктерець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. характерець — див. характерний Словник синонімів Вусика
  3. характерець — -рця, ч. 1》 Пестл. до характер 1), 3). 2》 ірон. Важкий, перев. упертий або вередливий характер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. характерець — ХАРА́КТЕРЕЦЬ, рця, ч. 1. Пестл. до хара́ктер 1, 3. 2. ірон. Важкий, перев. упертий або вередливий характер. Дмитро мовчки пішов з кімнати.— Характерець,— похитала головою Олімпіада Никанорівна. — Й слова не смій сказати… (Збан. Словник української мови в 11 томах