хвалькувато
ХВАЛЬКУВА́ТО. Присл. до хвалькува́тий.
— А ти знаєш, Ільку, — хвалькувато шепче Юрко,— ти знаєш, що я там був одного разу (Козл., Ю. Крук, 1957, 65);
Закінчивши довбати коритце для шпали, чорноока легко відкинула кайло і, підійшовши до Наді, хвалькувато сказала: — Бачила? (Ткач, Плем’я.., 1961, 39).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвалькувато — хвалькува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- хвалькувато — ХВАЛЬКУВА́ТО. Присл. до хвалькува́тий. – А ти знаєш, Ільку, – хвалькувато шепче Юрко, – ти знаєш, що я там був одного разу (П. Козланюк); Закінчивши довбати коритце для шпали, чорноока легко відкинула кайло і, підійшовши до Наді, хвалькувато сказала: – Бачила? (Д. Ткач). Словник української мови у 20 томах
- хвалькувато — Присл. до хвалькуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови