хвальний
ХВА́ЛЬНИ́Й, хва́льна́, хва́льне́.
1. Який заслуговує похвали, гідний схвалення; похвальний.
А що мав [Дорко] хвальну звичку не кидати не зробленого, то бувало сидів пізно поза північ при лампі і томив свою сивіючу голову і короткозорі очі (Мак., Вибр., 1954, 38);
Я мав замір пізніше видати цілу поему досконало викінченою, але так діло й стало на сьому хвальному замірі (Л. Укр., IV, 1954, 132).
2. Який виражає похвалу, схвалення; хвалебний.
Про походи Тутмоса III та про розміри захопленої ним здобичі розповідають хвальні написи на стінах храмів та гробниць (Іст. стар. світу, 1957, 34).
3. Те саме, що хва́лений 2.
Нехай Ваша хвальна редакція поборе відому мені свою нехіть до «модерністів» і прочитає мій переклад (Л. Укр., V, 1956, 308).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвальний — хва́льни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- хвальний — (намір) похвальний; (гімн) ХВАЛЕБНИЙ; (хто) хвали гідний, славний. Словник синонімів Караванського
- хвальний — ХВА́ЛЬНИ́Й, хва́льна́, хва́льне́. 1. Який заслуговує похвали, гідний схвалення; похвальний. А що мав [Дорко] хвальну звичку не кидати не зробленого, то бувало сидів пізно поза північ при лампі і томив свою сивіючу голову і короткозорі очі (О. Словник української мови у 20 томах
- хвальний — хвальна, хвальне. 1》 Який заслуговує на похвалу, гідний схвалення; похвальний. 2》 Який виражає похвалу, схвалення; хвалебний. 3》 Те саме, що хвалений 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвальний — ПОХВА́ЛЬНИЙ (гідний схвалення), ХВАЛЬНИ́Й, ПОЗИТИ́ВНИЙ. Обов'язки чемності вимагали (від Наливайка) говорити компліменти господареві, що має такий похвальний смак у малярстві (І. Ле); Мав (Дорко) хвальну звичку не кидати незробленого (О. Словник синонімів української мови
- хвальний — Хвальний, -а, -е Достойный хвалы. Словник української мови Грінченка