1. Словник української мови в 11 томах

хвицнути

ХВИЦНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до хвица́ти 1.

Оксамитовий олень з такою силою хвицнув копитами переднього вовка, що той без духу одлетів геть (Трубл., І, 1955, 201);

Довкола ноги обвилася велика сіра змія. Він хвицнув ногою, і вона злетіла в траву (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 177);

Вони не помітили Сахно й Чіпаріу і були чимало здивовані, коли екзекутор, схоплений впоперек міцними руками Чіпаріу, майнув у повітрі, хвицнувши ногами (Смолич, Прекр. катастр.,1956. 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвицнути — хвицну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хвицнути — ХВИЦНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. Однокр. до хвица́ти 1. Оксамитовий олень з такою силою хвицнув копитами переднього вовка, що той без духу одлетів геть (М. Трублаїні); Довкола ноги обвилася велика сіра змія. Словник української мови у 20 томах
  3. хвицнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до хвицати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хвицнути — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. хвицнути — Хвицну́ти, -ну́, -не́ш, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хвицнути — Хвицнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ хвица́ти. Вона (кобила) його як хвицне! так, що йому і свічки у очах показались. Рудч. Ск. І. 7. Словник української мови Грінченка