хибнути
ХИБНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до хиба́ти;
// до кого, перен. Прихилитися до кого-небудь.
— І старече серце радується, поглядаючи на їх [парубків], а щоб то молоде дівоче німіло й до жодного не хибнуло,— я вже й не знаю, який се теперечки світ настав (Вовчок, І, 1955, 22).
ХИБНУ́ТИ² див. хибува́ти².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хибнути — Хи́бнути: — бракувати [9;16] Словник з творів Івана Франка
- хибнути — хибну́ти 1 дієслово доконаного виду прихилитися розм. хибну́ти 2 дієслово доконаного виду не вистачити Орфографічний словник української мови
- хибнути — ХИБНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до хиба́ти; // до кого, перен. Прихилитися до кого-небудь. – І старече серце радується, поглядаючи на їх [парубків], а щоб то молоде дівоче німіло й до жодного не хибнуло, – я вже й не знаю... Словник української мови у 20 томах
- хибнути — I -ну, -неш, док., розм. Однокр. до хибати. || до кого, перен. Прихилитися до кого-небудь. II див. хибувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хибнути — Хибнути, -ну, -неш гл. 1) Покачнуть, наклонить. Хибнути човен. Васильк. у. 2) Наклониться. Хибнув на мене віз. Черк. у. 3) Сплоховать, не удаться. Сей рік жито хибнуло, а ярина добра. Камен. у. 4) Минуть, обойти. То вже її не хибне. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка