1. Словник української мови в 11 томах

химородник

ХИ́МОРОДНИК, а, ч., заст. Ворожбит.

«Що ж,— думає [Петро], — як і се такий химородник? Піду скоріш, щоб справді не вкоїв він якого лиха». Да ступивши швидкою ходою ступнів з десяток, зупинивсь ізнов, наче об стіну вдаривсь (П. Куліш, Вибр., 1969, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. химородник — хи́моро́дник іменник чоловічого роду, істота чаклун рідко Орфографічний словник української мови
  2. химородник — див. чародій Словник синонімів Вусика
  3. химородник — ХИ́МОРО́ДНИК, а, ч., розм., рідко. Ворожбит; чаклун. “Що ж, – думає [Петро], – як і се такий химородник? Піду скоріш, щоб справді не вкоїв він якого лиха”. Да ступивши швидкою ходою ступнів з десяток, зупинивсь ізнов, наче об стіну вдаривсь (П. Словник української мови у 20 томах
  4. химородник — -а, ч., заст. Ворожбит, чарівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. химородник — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови
  6. химородник — Хи́мородник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. химородник — Хи́мородник, -ка м. Колдунъ, знахарь. К. ЧР. 153, 427. Проклятий химородник, що заморочив вам голови. К. ЧР. 194. Словник української мови Грінченка