1. Словник української мови в 11 томах

хить-хить

ХИТЬ-ХИ́ТЬ, присудк. сл., розм. Підсил. до хить.

Вже проснулись і волошки, Лиш голівками — хить-хить… (Бичко, Вогнище, 1959, 162);

Привітно ще здалеку хитають ніжним галуззям [дерева] — хить-хить — хить-хить… (М. Ол., Чуєш… 1959, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хить-хить — хить-хи́ть присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. хить-хить — див. іти Словник синонімів Вусика
  3. хить-хить — ХИТЬ-ХИ́ТЬ, пред. розм. Підсил. до хить. Вже проснулись і волошки, Лиш голівками – хить-хить... (В. Бичко); Привітно ще здалеку хитають ніжним галуззям [дерева] – хить-хить – хить-хить... (М. Олійник); Сьогодні вона не така. Дивіться: пливе... Словник української мови у 20 томах