хлип
ХЛИП, у, ч., розм.
1. Дія за знач. хли́пати і звуки, утворювані цією дією.
Та й стане плакати [дочка] тихенько, щоб бува матір не збудити — самим хлипом (Головко, II, 1957, 366);
Він з хлипом втягнув у себе повітря, неначе проковтнув його (Перв., Дикий мед, 1963, 475);
Та Вікторові зараз не до процедур. Прикурив від недокурка, затягається аж із хлипом (Головко, І, 1957, 482);
Мулисте дно запружинило під ногами, з хлипом вгинаючись верхнім пластом у прогнилу під-грунтову порожнечу і знов підіймаючись (Гончар, II, 1959, 416);
Увечері Дніпра веселий хлип юнацьке серце позбавля спокою (Перв., І, 1947, 66).
2. тільки мн. Переривчастий плач з зітханням, поривчастим вдиханням повітря.
Увірилась йому своїми хлипами (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хлип — хлип іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- хлип — ХЛИП, у, ч., розм. 1. Дія за знач. хли́пати і звуки, утворювані цією дією; хлипання. Та й стане плакати [дочка] тихенько, щоб бува матір не збудити – самим хлипом (А. Головко); Він з хлипом втягнув у себе повітря, неначе проковтнув його (Л. Словник української мови у 20 томах
- хлип — -у, ч., розм. 1》 Дія за знач. хлипати і звуки, утворювані цією дією. 2》 тільки мн. Переривчастий плач із зітханням, поривчастим вдиханням повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хлип — ПЛАЧ, СЛЬО́ЗИ, СХЛИ́ПУВАННЯ, ГОЛОСІ́ННЯ, РИДА́ННЯ підсил., РЮ́МСАННЯ розм., РЕВ (РЕ́ВИ) розм., РЕВІ́ННЯ розм., РЕ́ВИЩЕ підсил. розм., ВИТТЯ́ підсил. розм., ХЛИ́ПИ розм., СКВИРК діал. — Маріє, не бери собі того так до серця... Плачем лихо не виплачеш (Р. Словник синонімів української мови
- хлип — Хлип! меж. 1) Выражаетъ хлебаніе. Яблучка кусь, а горілочки хлип. Мнж. 46. 2) Выражаетъ всхлипываніе. Словник української мови Грінченка