1. Словник української мови у 20 томах

хлип

ХЛИП, у, ч., розм.

1. Дія за знач. хли́пати і звуки, утворювані цією дією; хлипання.

Та й стане плакати [дочка] тихенько, щоб бува матір не збудити – самим хлипом (А. Головко);

Він з хлипом втягнув у себе повітря, неначе проковтнув його (Л. Первомайський);

Та Вікторові зараз не до процедур. Прикурив від недокурка, затягається аж із хлипом (А. Головко);

Мулисте дно запружинило під ногами, з хлипом вгинаючись верхнім пластом у прогнилу підґрунтову порожнечу і знов підіймаючись (О. Гончар);

Увечері Дніпра веселий хлип юнацьке серце позбавля спокою (Л. Первомайський).

2. тільки мн. Переривчастий плач з зітханням, поривчастим вдиханням повітря.

Увірилась йому своїми хлипами (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлип — хлип іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хлип — -у, ч., розм. 1》 Дія за знач. хлипати і звуки, утворювані цією дією. 2》 тільки мн. Переривчастий плач із зітханням, поривчастим вдиханням повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хлип — ПЛАЧ, СЛЬО́ЗИ, СХЛИ́ПУВАННЯ, ГОЛОСІ́ННЯ, РИДА́ННЯ підсил., РЮ́МСАННЯ розм., РЕВ (РЕ́ВИ) розм., РЕВІ́ННЯ розм., РЕ́ВИЩЕ підсил. розм., ВИТТЯ́ підсил. розм., ХЛИ́ПИ розм., СКВИРК діал. — Маріє, не бери собі того так до серця... Плачем лихо не виплачеш (Р. Словник синонімів української мови
  4. хлип — ХЛИП, у, ч., розм. 1. Дія за знач. хли́пати і звуки, утворювані цією дією. Та й стане плакати [дочка] тихенько, щоб бува матір не збудити — самим хлипом (Головко, II, 1957, 366); Він з хлипом втягнув у себе повітря, неначе проковтнув його (Перв. Словник української мови в 11 томах
  5. хлип — Хлип! меж. 1) Выражаетъ хлебаніе. Яблучка кусь, а горілочки хлип. Мнж. 46. 2) Выражаетъ всхлипываніе. Словник української мови Грінченка