хлипати

ХЛИ́ПАТИ, аю, аєш, недок.

1. Посилено, судорожно вдихати, втягувати повітря, перев. від плачу або від сміху.

Плакала [Гаїнка] довго, тоді помалу-малу почала затихати, вже тільки хлипала, тільки здригалося їй усе тіло (Гр., II, 1963, 460);

Вона не могла здержати сміху.. — Ха-ха-ха! всіх… викоренити… ха-ха-ха!.. щоб і на насіння… всіх!.. а-ха-ха!..— вона аж хлипала (Коцюб., II, 1955, 172);

Гірка образа ятрила її.. Ткнувшись головою в коліна, вона тут уже наплакалася вволю, хлипаючи, як маленька (Гончар, III, 1959, 195);

// Плачучи або зітхаючи, поривчасто втягуючи повітря, говорити що-небудь.

— Не плач, дурна! Візьми себе в руки. І його [Павла] держи, не випускай,— владно кидала Уляна.— Чим його держати? — хлипала Катря (Кучер, Трудна любов, 1960, 417);

*Образно. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум (Коцюб., II, 1955, 32);

// розм. Плакати, голосно вдихаючи, втягуючи повітря.

Та треба… з відьмою не торгуваться [торгуватися], Щоб хлипати не довелось (Котл., І, 1952, 158);

[Степан:] Отакої! Чого ти, стара, хлипаєш? ..Діждалися доччиного весілля, проси боги, щоб допоміг діждати й онуків!.. (Кроп., II, 1958, 60);

[Бебех:] Чи не сором тобі, пане сотнику, хлипати, мов стара баба? Тільки що храбрився, а теперечки й слиниш (Стор., І, 1957, 296);

Стаха хлипала не дуже переконливо, бо крізь розставлені пальці, якими затуляла лице, хитро блимало синє, як намистинка, око (Вільде, Сестри.., 1958, 498);

*Образно. У великому залі ресторану завивали і хлипали скрипки, бряжчали тарілки, ухкав величезний барабан (Збан., Переджнив’я, 1955, 217).

Хли́пати в кула́к див. кула́к.

2. Важко, голосно вдихати повітря чи дихати.

Подибав [Вовк] у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя — всі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тілько хлипає, баньки витріщив (Фр., IV, 1950, 93).

3. розм. Рухаючись, видавати плескіт (про рідину або що-небудь у рідині, з рідиною); хлюпати.

На річку йшла, Чоботи скрипали, А з річки йшла, Чоботи хлипали (Н.-Лев., II, 1956, 428);

Над човном пролітають вечірні птиці, недалеко важко скинувся сом, а вода тихенько співає і хлипає за веслом (Стельмах, І, 1962, 434);

Хлипав попереду бовт, хлюпала на трав’яних перекатах вода (Мушк., День.., 1967, 74);

// безос.

За якийсь час дощ притих, однак у лісі ще хлипало від нього (Коб., III, 1956, 252);

Все тіло його боліло, в правому усі щось хлипало, з розбитих зубів текла кров (Мик., II, 1957, 346).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлипати — Ридати [IX] Словник з творів Івана Франка
  2. хлипати — хли́пати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. хлипати — Схлипувати, с. рюмсати, Р. пхикати, п! ПЛАКАТИ, ЖМ. хлюпати Словник синонімів Караванського
  4. хлипати — див. плакати Словник синонімів Вусика
  5. хлипати — ХЛИ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Посилено, конвульсійно вдихати, із схлипуванням втягувати повітря, перев. від плачу або від сміху. Плакала [Гаїнка] довго, тоді помалу-малу почала затихати, вже тільки хлипала, тільки здригалося їй усе тіло (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. хлипати — -аю, -аєш, недок. 1》 Посилено, судорожно вдихати, втягувати повітря, перев. від плачу або від сміху. || Плачучи або зітхаючи, поривчасто втягуючи повітря, говорити що-небудь. || розм. Плакати, голосно вдихаючи, втягуючи повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хлипати — ГОВОРИ́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), КАЗА́ТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ВИМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ, МО́ВИТИ, МОВЛЯ́ТИ заст., ПОВІДА́ТИ заст., ПРОРІКА́ТИ поет., РЕКТИ́ заст., поет., БА́ЯТИ фольк., ДЕ́ЙКАТИ діал. Словник синонімів української мови
  8. хлипати — Хлипати, -паю, -єш и -плю, -плеш гл. 1) Всхлипывать, плакать. Прийшла Венера іскривившись.... і стала хлипать перед ним. Котл. Ен. I. 12. Петрунева пенька слізоньками хлипає. КС. 1882. V. 363. 2) О сапогахъ, въ кот. Словник української мови Грінченка