хлопка
ХЛО́ПКА, и, ж., дорев., зневажл. Жін. до хлоп¹ 1.
[Качинська:] З панської ласки маю п’ять хлопів з хлопками, і ті не слухають (К.-Карий, II, 1960, 250);
— Чи панна Юзя вважає, що кожна хлопка має право мені як хоче говорити́ (Л. Укр., III, 1952, 655);
Пані, побачивши в руках Глафіри підняту мотику, на весь маєток зарепетувала, що хлопка пускає з неї кров (Чорн., Визвол. земля, 1959, 72).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хлопка — ХЛО́ПКА, и, ж., заст., зневажл. Жін. до хлоп¹ 1. [Качинська:] З панської ласки маю п'ять хлопів з хлопками, і ті не слухають (І. Карпенко-Карий); – Чи панна Юзя вважає, що кожна хлопка має право мені як хоче говорити́ (Леся Українка); Пані... Словник української мови у 20 томах
- хлопка — -и, іст., зневажл. Жін. до хлоп I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови