хлопка
ХЛО́ПКА, и, ж., заст., зневажл.
Жін. до хлоп¹ 1.
[Качинська:] З панської ласки маю п'ять хлопів з хлопками, і ті не слухають (І. Карпенко-Карий);
– Чи панна Юзя вважає, що кожна хлопка має право мені як хоче говорити́ (Леся Українка);
Пані, побачивши в руках Глафіри підняту мотику, на весь маєток зарепетувала, що хлопка пускає з неї кров (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хлопка — -и, іст., зневажл. Жін. до хлоп I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хлопка — ХЛО́ПКА, и, ж., дорев., зневажл. Жін. до хлоп¹ 1. [Качинська:] З панської ласки маю п’ять хлопів з хлопками, і ті не слухають (К.-Карий, II, 1960, 250); — Чи панна Юзя вважає, що кожна хлопка має право мені як хоче говорити́ (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах