хльоснути
ХЛЬО́СНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до хльо́скати і хльо́стати.
Семен сердито хльоснув крайнього [коня] кінцем ременя від вуздечки (Сміл., Зустрічі, 1936, 209);
— Товаришко, вас комарі не кусають́ — Здригнулась [Бетя]. За секунду перед цим вона хльоснула себе по лобі.— Кусають і немилосердно (Трубл., І, 1955, 63);
Голос вуйка Юри строго хльоснув його по обличчю (Турч., Зорі.., 1950, 75);
— Голова за булаву! — глузливий сміх козацький дзвінким ляпасом хльоснув Яремі в обличчя (Кач., II, 1958, 413);
Велика хвиля з шумом ударила в берег, заскочила в бухточку і, мов хвостом, хльоснула по човну (Донч., IV, 1957, 349);
// безос.
Все сталося неждано-негадано: загуркотіло, хльоснуло крупними краплями дощу (Грим., Подробиці.., 1956, 176).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хльоснути — хльо́снути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- хльоснути — див. вдарити Словник синонімів Вусика
- хльоснути — ХЛЬО́СНУТИ, ну, неш, док., кого, що і без прям. дод. Однокр. до хльо́скати і хльо́стати. Семен сердито хльоснув крайнього [коня] кінцем ременя від вуздечки (Л. Смілянський); – Товаришко, вас комарі не кусають́ – Здригнулась [Бетя]. Словник української мови у 20 томах
- хльоснути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до хльоскати і хльостати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хльоснути — ШМАГА́ТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), ХЛЬО́СКАТИ, ХЛЬО́СТА́ТИ, НАХЛЬО́СТУВАТИ, СТЬОБА́ТИ, НАСТЬО́БУВАТИ, ХЛЯ́СКАТИ розм., ХВИ́СЬКАТИ розм., ЦВЬОХАТИ (ЦЬВО́ХАТИ) розм., ЦЬВО́ХКАТИ (ЦВЬО́ХКАТИ) розм., ШМО́РГАТИ розм., ШЛЬО́ГАТИ діал., ШВЯ́КАТИ діал. Словник синонімів української мови