хльост
ХЛЬОСТ, у, ч., розм.
1. Звуки від хльоскання чого-небудь гнучкого.
*У порівн. Коли ж із [фашистського] тюремного двору зненацька пролунало ледь чутне «прощайте, товариші!» і сухі, мов хльост батога, пістолетні постріли, в’язні ще нижче звісили голови, опустили їх на гострі сухі коліна (Збан., Єдина, 1959, 222).
2. Шмагання, биття.
До революції, коли дід був молодий, він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів. Іноді за це йому перепадало від панських гавкунів у вигляді реквізиції рибальських снастей і хльосту канчуками (Добр., Тече річка.., 1961, 277).
◊ Да́ти (зада́ти) хльо́сту кому — відшмагати, побити кого-небудь.
[Гільзе (несамовито):] Пожди, я тобі дам хльосту. (Шукає, чим би набити) (Л. Укр., IV, 1954, 248);
[Баба:] Ой, задамо вам хутко хльосту (Кроп., V, 1959, 259).
Значення в інших словниках
- хльост — хльост іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- хльост — ХЛЬОСТ, у, ч., розм. 1. Звуки від хльоскання чого-небудь гнучкого. * У порівн. Коли ж із [фашистського] тюремного двору зненацька пролунало ледь чутне “прощайте, товариші!... Словник української мови у 20 томах
- хльост — -у, ч., розм. 1》 Звуки від хльоскання чим-небудь гнучким. 2》 Шмагання, биття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хльост — дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти, вси́пати і т. ін.) хльо́сту (хло́сту, хльо́ру і т. ін.) кому і без додатка. Бити кого-небудь, жорстоко розправлятися з ким-небудь. — Що там? Бунт? .. Фразеологічний словник української мови
- хльост — ПОБО́Ї (удари, яких завдають кому-небудь), БИТТЯ́, БІ́ЙКА, БІЙ розм., ЛУ́ПКА розм., ХЛЬОСТ (ХЛЬОСТА) розм., ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм., ПРИПА́РКА ірон., ЛУ́ПЕНЬ діал., ХЛЬО́РА діал., ХАЛАЗІ́Я діал. Словник синонімів української мови