1. Фразеологічний словник української мови

хльост

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти, вси́пати і т. ін.) хльо́сту (хло́сту, хльо́ру і т. ін.) кому і без додатка. Бити кого-небудь, жорстоко розправлятися з ким-небудь. — Що там? Бунт? .. не бійся, Валю,— зараз будуть козаки… О, вже там дають їм хльосту… що за дикі крики?! (Леся Українка); Ось привезли і мальовання (малювання): .. як Александр цареві Пору Давав із військом добру хльору; Чернець Мамая як побив (І. Котляревський). да́ти хло́сти. Запорожці витягли дуків надвір і дали їм доброї хлости (М. Пригара).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хльост — хльост іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хльост — ХЛЬОСТ, у, ч., розм. 1. Звуки від хльоскання чого-небудь гнучкого. * У порівн. Коли ж із [фашистського] тюремного двору зненацька пролунало ледь чутне “прощайте, товариші!... Словник української мови у 20 томах
  3. хльост — -у, ч., розм. 1》 Звуки від хльоскання чим-небудь гнучким. 2》 Шмагання, биття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хльост — ПОБО́Ї (удари, яких завдають кому-небудь), БИТТЯ́, БІ́ЙКА, БІЙ розм., ЛУ́ПКА розм., ХЛЬОСТ (ХЛЬОСТА) розм., ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм., ПРИПА́РКА ірон., ЛУ́ПЕНЬ діал., ХЛЬО́РА діал., ХАЛАЗІ́Я діал. Словник синонімів української мови
  5. хльост — ХЛЬОСТ, у, ч., розм. 1. Звуки від хльоскання чого-небудь гнучкого. *У порівн. Коли ж із [фашистського] тюремного двору зненацька пролунало ледь чутне «прощайте, товариші!... Словник української мови в 11 томах