хлястик
ХЛЯ́СТИК, а, ч. Прямокутна або фігурна деталь верхнього одягу, що служить для стягування його в талії ззаду.
В шинелі без хлястика, в шапці-ушанці Ішов Кожем’якін, спиравсь на ціпок З села до села (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 51);
Йому накинули на плечі коротке кавалерійське пальто з хлястиком (Коз., Гарячі руки, 1960, 156);
// розм. Деталь, якою стягують одяг біля рукавів, шиї і т. ін.
Придивлялися [земляки] до шинелі з трьома червоними хлястиками через груди, чомусь навкіс припасованими (Іщук, Вербівчани, 1961, 427).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хлястик — хля́стик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хлястик — [хл’астиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- хлястик — ХЛЯ́СТИК, а, ч. Прямокутна або фігурна деталь верхнього одягу, що служить для стягування його в талії ззаду. В шинелі без хлястика, в шапці-ушанці Ішов Кожем'якін, спиравсь на ціпок З села до села (І. Словник української мови у 20 томах
- хлястик — -а, ч. Прямокутна або фігурна деталь верхнього одягу, що служить для стягування його в талії ззаду. || розм. Деталь, якою стягують одяг біля рукавів, шиї і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови