1. Словник української мови в 11 томах

хлясь

ХЛЯСЬ, виг., розм.

1. Звуконаслідування, що означає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь.

Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш: «хлясь-хлясь-хлясь! Гу-гу-гу!» (Загреб., Шепіт, 1966, 317).

2. Уживається як присудок за знач. хля́снути.

Коней хлясь да хлясь (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлясь — хлясь вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. хлясь — ХЛЯСЬ, ХЛЯСЬ-ХЛЯСЬ виг., розм. 1. Звуконаслідування, що передає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь. Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш... Словник української мови у 20 томах
  3. хлясь — виг., розм. 1》 Звуконаслідування, що означає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь. 2》 Уживається як присудок за знач. хляснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хлясь — Хлясь! меж., выражающее стеганіе кнутомъ. Коней хлясь да хлясь. Словник української мови Грінченка