хлібина
ХЛІБИ́НА, и, ж. Один виріб з борошна певної форми; буханець.
Він кинувся до воза і взяв мішок з хлібинами (Довж., І, 1958, 243);
Тітка Явдоха вийшла зі свого двору, оточена дітьми, несучи перед себе на вишиваному рушнику хлібину з грудкою солі зверху (Ю. Янов., Мир, 1956, 115);
Звечора мені ставили глечик молока, накритий довгою товстою скибкою хліба, вкраяного од цілої хлібини (Перв., Материн.. хліб, 1960, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хлібина — хліби́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- хлібина — див. хліб Словник синонімів Вусика
- хлібина — [хл'ібина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- хлібина — ХЛІБИ́НА, и, ж. Один виріб з борошна певної форми; буханець, паляниця. Як печуть хліб, так виймають перву [першу] хлібину або книш і ламають (Сл. Б. Грінченка); Заробив десять копійок, купив хлібину, приніс додому і ззіли [з'їли] утрьох (Б. Словник української мови у 20 томах
- хлібина — -и, ж. Один виріб із борошна певної форми; буханець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хлібина — ХЛІБ (випечений з тіста виріб певної форми), ХЛІБИ́НА, БУХА́Н розм., БУХАНЕ́ЦЬ розм., БУХА́НКА розм.; ПАЛЯНИ́ЦЯ (з білого борошна); КОРОВА́Й (святковий білий з різними прикрасами з тіста); КНИШ (білий, перев. Словник синонімів української мови
- хлібина — Хліби́на, -ни ж. Одинъ хлѣбъ, коврига Як печуть хліб, так виймають перву хлібину або книш і ламають. ХС. ІІІ. 56. Заробив десять копійок, купив хлібину, приніс додому і ззіли утрьох. Грин. II. 258. Словник української мови Грінченка