хлібина

ХЛІБ (випечений з тіста виріб певної форми), ХЛІБИ́НА, БУХА́Н розм., БУХАНЕ́ЦЬ розм., БУХА́НКА розм.; ПАЛЯНИ́ЦЯ (з білого борошна); КОРОВА́Й (святковий білий з різними прикрасами з тіста); КНИШ (білий, перев. із загорнутими всередину краями, змазаний салом або олією); ЖИТНЯ́К (з житнього борошна); РЕ́ПАНЕЦЬ діал. (той, що репнув при випіканні); ОЩИ́ПОК діал. (прісний). Манашка зі своєю Сурою студять холодці, печуть хліби (Г. Хоткевич); Мати дістала з полиці хлібину (А. Головко); Очевидно, всі побували в селі за гайком: про це свідчить бухан хліба, цибуля (В. Еллан); Тепер у чемодані лежить п'ять буханців чорного хліба (Є. Гуцало); На столі під саморобним з червоними розводами настільником лежить буханка хліба (М. Стельмах); Молодиці й старі діди-хлібники легко вергали в піч, у другу, в третю — книші та паляниці для козацтва (О. Ільченко); — Весілля першого дня — ото тільки весілля! І небагато п'ють і молода сидить на посаді з дружками, і дружки співають, і на столі гільце та коровай (І. Нечуй-Левицький); Умочала (Оксана) руки в воду, перед тим як лопатою посадити в піч, на розгорнутих долонях повипліскувала круглі житняки (М. Рудь); Він згадує про вівсяний ощипок, бульбу і пісний сир, що бувають взимі всею його стравою (І. Франко). — Пор. пере́пічка.