1. Словник української мови в 11 томах

хмариння

ХМАРИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до хма́ра.

Люди жартома говорили, що сонце має весняні канікули, бо зовсім не показується з-за суцільного хмариння (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хмариння — хмари́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хмариння — ХМАРИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до хма́ра. Люди жартома говорили, що сонце має весняні канікули, бо зовсім не показується з-за суцільного хмариння (М. Ю. Тарновський). Словник української мови у 20 томах
  3. хмариння — -я, с., розм. Збірн. до хмара. Великий тлумачний словник сучасної мови