хмикнути
ХМИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хми́кати.
— Хм! — хмикнула Солоха, і усмішка з лиця її спала (Мирний, І, 1954, 57);
Він сердито хмикнув і навіть вдарив палицею об пісок під ногами (Смолич, Мир.., 1958, 317);
— Що це за гроші́ — хмикнула вона, глянувши на шилінг, що сиротою лежав на Йоньчиній долоні (Тют., Вир, 1964, 454);
— Здоров, малюк! — Віктор обернувся й зневажливо хмикнув: — Подумаєш, сам дорослий (Збан., Таємниця.., 1971, 196).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хмикнути — хми́кнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- хмикнути — ХМИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хми́кати. – Хм! – хмикнула Солоха, і усмішка з лиця її спала (Панас Мирний); Він сердито хмикнув і навіть вдарив палицею об пісок під ногами (Ю. Смолич); – Що це за гроші?... Словник української мови у 20 томах
- хмикнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до хмикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хмикнути — МУГИ́КАТИ розм. (вимовляти "мг", "гм", "хм"), ГМИ́КАТИ розм., ХМИ́КАТИ розм., МУ́КАТИ розм. — Док.: муги́кнути, промуги́кати, гми́кнути, хми́кнути, му́кнути, прому́кати. Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю. Словник синонімів української мови