1. Словник української мови в 11 томах

хмурість

ХМУ́РІСТЬ, рості, ж. Абстр. ім. до хму́рий.

Одразу ж за шляхом земля якимсь чародійним помахом залишає позаду всю прадавню застиглу хмурість і рівно та зелено стелеться чорноземом під сині краї неба (Стельмах, II, 1962, 154);

Командуючий поморщився, по високому чолі проповзла хмурість (Тют., Вир, 1964, 502).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хмурість — хму́рість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хмурість — ХМУ́РІСТЬ, рості, ж. Абстр. ім. до хму́рий. Одразу ж за шляхом земля якимсь чародійним помахом залишає позаду всю прадавню застиглу хмурість і рівно та зелено стелеться чорноземом під сині краї неба (М. Словник української мови у 20 томах
  3. хмурість — -рості, ж. Абстр. ім. до хмурий. Великий тлумачний словник сучасної мови