1. Словник української мови в 11 томах

хнюпити

ХНЮ́ПИТИ, плю, пиш; мн. хню́плять; недок., розм.: Хню́пити го́лову (но́са, ніс) — те саме, що Ві́шати го́лову (но́са) ( див. ві́шати).

— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре понаганятися. Та й не одному. Знаєш́ Один у полі не воїн (Коцюба, Перед грозою, 1958, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хнюпити — хню́пити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хнюпити — (голову) похнюплювати, вішати Словник синонімів Караванського
  3. хнюпити — ХНЮ́ПИТИ, плю, пиш; мн. хню́плять; недок., розм. ◇ Ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс [на кві́нту], рідко ву́ха) див. ві́шати. Словник української мови у 20 томах
  4. хнюпити — -плю, -пиш; мн. хнюплять; недок., розм. Хнюпити голову (носа, ніс) — те саме, що Вішати голову (носа) (див. вішати). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хнюпити — ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Фразеологічний словник української мови
  6. хнюпити — Хнюпити, -плю, -пиш гл. — го́лову. Опускать голову. Черк. у. Словник української мови Грінченка