ходок
ХОДО́К¹, а́, ч. Те саме, що хода́к 1, 2.
Боєць схилився на коні. Війнув русявим чубом. Вже не їздець і не ходок, Рука трима спрокволу Ремінний жовтий поводок, Опущений додолу (Мал., Звенигора, 1959, 115);
Проте — одчуваю [відчуваю] навіть якісь гордощі, якусь одповідальність [відповідальність] перед родичами, так, ніби посилають мене в інший, принадний край ходоком, делегатом (Вас., Незібр. тв., 1941, 164);
Звідси, з Смольного, керував Ілліч революцією, тут приймав він ходоків з народу, вів з ними задушевні бесіди, давав цінні поради (Вітч., 1, 1974, 166).
ХОДО́К², дка́, ч.
1. Зменш. до хід.
2. гірн. Горизонтальна або похила виробка, яка служить тільки для проходу шахтарів.
Весело було знаходити в собі колишню орієнтацію в своєму підземному царстві, у плутанині косих штреків, ходків (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 73).
Значення в інших словниках
- ходок — ходо́к 1 іменник чоловічого роду, істота ходак ходо́к 2 іменник чоловічого роду хідник, хід Орфографічний словник української мови
- ходок — ХОДО́К¹, а́, ч. Те саме, що хода́к 1, 2. Боєць схилився на коні. Війнув русявим чубом. Вже не їздець і не ходок, Рука трима спрокволу Ремінний жовтий поводок, Опущений додолу (А. Словник української мови у 20 томах
- ходок — I -а, ч. Те саме, що ходак 1), 2). II -дка, ч. 1》 Зменш. до хід. 2》 гірн. Горизонтальна або похила виробка, яка служить тільки для проходу шахтарів. Великий тлумачний словник сучасної мови