хори
ХО́РИ, ів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (спочатку для розміщення хору, музикантів).
«Завтра я, може, побачу її в церкві… Не піду співати на хори, стану у правому притворі на сходах, коло дверей» (Н.-Лев., VI, 1966, 309);
В просторій залі з дерев’яними колонами, що підпирали хори, чаділи недогарки свічок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 136);
Вальс гримів з високих хорів (Мур., Повість.., 1948, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хори — хо́ри множинний іменник Орфографічний словник української мови
- хори — Відкрита галерея, установлена зазвичай над церковними воротами або вздовж стін середньої частини храму, призначена для хору; заст. емпора Словник церковно-обрядової термінології
- хори — [хорие] -р'іў Орфоепічний словник української мови
- хори — ХО́РИ, ів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (спочатку для розміщення хору, музикантів). “Завтра я, може, побачу її в церкві... Не піду співати на хори, стану у правому притворі на сходах, коло дверей” (І. Словник української мови у 20 томах
- хори — -ів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (спочатку для розміщення хору, музикантів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хори — (грец. — місце співаків) 1. Відкрита верхня галерея всередині православної церкви, що розташовувалася над її західною частиною, іноді над боковими нефами. Архітектура і монументальне мистецтво
- хори — Хо́ри, -рів м. мн. Хоры (въ церкви). Пішов дід на ніч до церкви.... виліз собі на хори і сидит. Гн. II. 48. Словник української мови Грінченка