хори

(грец. — місце співаків)

1. Відкрита верхня галерея всередині православної церкви, що розташовувалася над її західною частиною, іноді над боковими нефами. Огороджувалася перилами і спочатку призначалася для вищих верств суспільства, пізніше — музикантів і півчих.

2. В залах приватних житлових будинків — балкон або галерея на колонах, арках, стовпах, що використовувались для глядачів або музикантів.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хори — [хорие] -р'іў Орфоепічний словник української мови
  2. хори — -ів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (спочатку для розміщення хору, музикантів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хори — хо́ри множинний іменник Орфографічний словник української мови
  4. хори — ХО́РИ, ів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (спочатку для розміщення хору, музикантів). «Завтра я, може, побачу її в церкві… Не піду співати на хори, стану у правому притворі на сходах, коло дверей» (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. хори — ХО́РИ, ів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (спочатку для розміщення хору, музикантів). “Завтра я, може, побачу її в церкві... Не піду співати на хори, стану у правому притворі на сходах, коло дверей” (І. Словник української мови у 20 томах
  6. хори — Хо́ри, -рів м. мн. Хоры (въ церкви). Пішов дід на ніч до церкви.... виліз собі на хори і сидит. Гн. II. 48. Словник української мови Грінченка
  7. хори — Відкрита галерея, установлена зазвичай над церковними воротами або вздовж стін середньої частини храму, призначена для хору; заст. емпора Словник церковно-обрядової термінології